Персональный сайт

Вірші про вихованість школярів. Морально-етичне виховання школярів

dmaned — Tue, 12 Aug 2014 23:07:35 GMT

$CUT$

Морально-етичне виховання школярів

Морально-етичне виховання школярів

Велика увага у групі продовженого дня приділяється вдосконаленню морально-етичного виховання дітей. Дуже важливо виховувати у них чесність і правдивість, доброту, чуйність, духовно збагачувати кожну особистість.

Відомо: моральні норми формують зміст вчинків, визначають, що саме слід робити, як реалізуються у поведінці вимоги моральні. Розрізняють внутрішню і зовнішню культуру. Внутрішню культуру становлять світогляд, моральні переконання, загальний розвиток людини, її знання, інтереси, потреби.

Внутрішня культура визначає зовнішню поведінку. Моральне виховання невіддільне від духовного. Діти відчувають гостру потребу мати надійного друга. Наше завдання роз'яснити суть моральних цінностей, на яких базується справжня дружба, спрямувати її, збагачувати моральними мотивами, спонукати дітей до безкорисливих, благородних вчинків.

Розрізняють високий, середній і низький рівні моральної вихованості учнів. Слід урахувати те, що часто школярі знають правила і норми поведінки, але в житті їх не додержуються. Тому рівень вихованості, культуру поведінки слід судити не за зовнішніми виявленнями, а за результатами діяльності, ставленням до інших людей.

Критерії оцінки вихованості, культури поведінки учнів, її моральних основ.

Культура спілкування і взаємин у повсякденному житті.

Ввічливість - шанобливість, привітність, доброзичливість, прагнення не завдавати неприємностей іншим, готовність прийти на допомогу.

Уважність - чуйність щодо старших і молодших, готовність допомогти людям, які тебе оточують.

Скромність - відсутність прагнення виділятися у колективі зовнішнім виглядом, поведінкою, похизуватися успіхами, стриманість, простота.

Тактовність - розуміння стану іншої людини, її переживань, прагнень, вміння не нав'язувати свою думку, знайти потрібний тон у спілкуванні.

Чуйність - чутливість, щире ставлення до інших, допомога з власної ініціативи, вміння зрозуміти настрій іншого, відвернути від неприємних думок.

Делікатність - особлива м'якість у спілкуванні, допомогти вийти із даної ситуації, не підкреслюючи своєї зверхності.

Моральні основи культури поведінки в колективі: своєчасне і точне виконання вимог колективу, повага до своїх друзів, скромність в оцінці свого внеску в загальну справу.

Пунктуальність і відповідальність - своєчасне і точне виконання своїх обов'язків, доручень, точність у справах, бережливе ставлення до часу інших, розумне використання кожної хвилини, сумлінність, звичка доводити розпочату справу до кінця.

Дисциплінованість і організованість - виконання правил учнів на уроках, під час перерви, в громадській діяльності, швидке й точне виконання розпоряджень учителів, вміння спокійно вислуховувати зауваження, швидко виправляти недоліки, організованість у виконанні-доручень.

Культура взаємин у праці: вміння узгоджувати свої дії з діями інших, утримування в чистоті робоче місце, допомога товаришам, бережливе ставлення до результатів праці своєї та інших.

Культура мовлення: ясність, виразність, вживання ввічливих слів, спокійні інтонації, міміка, жести, що супроводять мовлення, вміння уважно слухати співрозмовника, прагнення до збагачення словникового запасу.

Культура зовнішнього вигляду: охайність, акуратність в одязі й зачісці, зібраність і підтягнутість, естетика жестів, поз і ходи, наявність хорошого смаку.

Визначаючи рівень вихованості дитини, обов'язково слід врахувати мотиви, що спонукають їх до тих чи інших вчинків.

Метод спостереження - один із основних у діагностуванні реальної поведінки учнів. Особливо доцільно поспостерігати за ними під час екскурсії, культпоходів, під час перерви.

Орієнтовна програма спостереження за учнями під час перерви.

1. Чим учень займався під час перерви? Чи доцільно використовував час, відведений для відпочинку?

2. З ким спілкувався? З якого приводу?

3. Як ставиться до однокласників під час спілкування (з повагою, інтересом, грубо і т.д.)?

4. Який тон розмови з однокласниками?

5. Через що свариться? Чи може поступитися товаришеві? Як швидко мириться?

6. Чи виконує вимоги чергових?

7. Чи зупиняє порушників?

Діти бувають активні, пасивні і дезорганізатори. Не повинні випадати з поля зору не тільки порушники, але й благополучні учні. Вони дисципліновані, не конфліктують, ввічливі, з усіх предметів встигають. І оскільки вони нікому не заважають, на них ніхто не звертає уваги, вважають, що з ними все в порядку. Проте буває, що такі учні виростають байдужими й пасивними.

Особливе місце у моральному вихованні дитини посідає етична бесіда. Основний її зміст - розв'язання поведінкових задач - ситуацій. Порівнюючи ті чи інші варіанти поведінки, діти вчаться аналізувати, правильно оцінювати людські вчинки.

Зразок бесіди про правила гостинності:

1. Як ви думаєте, діти, чому люди ходять у гості? (Прагнення людей до спілкування).

2. Що означає бути гостинним?

Гостинність - уміння так прийняти гостя, щоб йому було добре, цікаво, приємно.

3. Чи доводилось вам колись почуватися незручно, перебуваючи в гостях? Чим це можна пояснити?

4. Що слід робити, щоб перебування у вашому домі приносило гостям задоволення?

(Заздалегідь дізнатися про їхні інтереси і нахили, продумати, чим їх зайняти, пригостити).

Закінчуючи бесіду, слід підвести дітей до висновку, що в основі гостинності, як і в основі культурної поведінки, лежить повага до людей.

Учні можуть запропонувати інші ситуації. Можна підготувати інсценівки, вірші. Слід вислухати думку кожного учня, і якщо чиясь думка неправильна, не критикувати, а спростувати її.

Щоб краще закріпити у дітей навики культурної поведінки за столом, додержання правил гостинності, можна організувати в класі святкове чаювання. Наприклад, до днів народження кількох учнів. Готуючись до такого свята, учні вправляються в умінні підібрати, виготовити подарунки власними руками (малюнок, сувенір, скласти вірш). Така організація гри не тільки створює умови для тренування культурних навичок, а й викликає радісні переживання, сприяє емоційному засвоєнню правил ввічливості.

Обговорення культури поведінки і діяльності на основі реальної обстановки в школі (до цього залучають сантрійки, відповідальні за стан збереження шкільного і класного майна, підручників, за дисципліну і порядок) допомагає учням не тільки глибше усвідомити етичні норми із повсякденного життя школи, класу, а й спонукає до розв'язання цілого ряду важливих організаційних питань: створення постів бережливих, «книжних лікарень», організації виставки найбільш охайних зошитів і підручників.

Роз'яснюючи етичні норми в бесіді чи розповіді, вихователь допомагає дітям осмислити наявний у них досвід повсякденного спілкування, усвідомити моральні цінності, на яких ґрунтується культура поведінки. Під час обговорення конкретних ситуацій з життя чи літератури учні вчаться орієнтуватися в мотивах людських вчинків, уточнюють моральні оцінки і судження.

Бесіда «Будьмо ввічливими»

Питання для обговорення:

1. Які слова називають чарівними? Для чого вони існують?

2. З якими людьми приємніше спілкуватися: з привітними чи похмурими, чемними чи грубими?

3. Як позначається неввічливість на людських взаєминах?

4. У чому виявляється вихованість школяра?

5. Яких правил ввічливості слід дотримуватись в школі, поза школою (в громадських місцях, вдома, на вулиці)?

Підсумовуючи відповіді учнів, а також використовуючи ілюстративний матеріал до теми, ще раз нагадати дітям правила ввічливості.

З'ясувати походження слів: «доброго ранку», «добрий день», «вітаю», «привіт», «будьте здорові», «здрастуйте», «вибачте», «даруйте», «на добраніч», «будь ласка».

- Вибачте, пробачте, а не вибачаюсь, пробачаюсь.

- Люди вітають один одного за допомогою слів і жестів.

- Які ви знаєте жести вітання? (Уклін, рукостискання).

Під час вітання потискувати один одному руку. Сьогодні це традиція вважається виявленням поваги.

[1] 2

завантажити реферат

Источник: ua.textreferat.com

Цитаты про вихованість. Януся Копищик

dmaned — Tue, 05 Aug 2014 21:44:38 GMT

А вы помните свое детство? Какими вы были? Наверное, все мы были одинаковыми. С утра до вечера пропадали на улице, боясь зайти домой покушать, потому что могут больше не отпустить гулять. Мы ссорились и мирились с друзьями сотни раз на дню. Угощали друг друга конфетками, играли вместе в прятки. Строили шалаши, создавали "семьи", в которых так же кто-то был папой, мамой и ребенком. Боялись, что под кроватью живет монстр, который съест нас за наше плохое поведение. Искренне радовались подаркам под елкой, не подозревая, что это все наши родители, а не Дед Мороз. Верили в зубную фею, аккуратно кладя зуб под подушку, в надежде утром увидеть вместо него монетки. Одеяло казалось нам самым надежным укрытием. Мы думали, что если перешагнуть через человека, то он больше никогда не вырастет. Покупали жвачки в виде сигарет и делали вид, что курим. Нам казалось, что это делало нас взрослее. Не задумывались о чем-то серьезном. Но единственное, чего очень хотели - скорее стать взрослыми. Мы - последнее поколение, которое имело такое детство.

Источник: vk.com

Історія про вихованість. Сутність критеріїв вихованості і виховного впливу

dmaned — Fri, 01 Aug 2014 06:04:55 GMT

$CUT$

Для кожного вікового періоду притаманні відповідні показники і критерії вихованості. Важливим критерієм вихованості є особистісні якості, передусім духовні та моральні, в яких найвиразніше виявляється сутність її внутрішніх, суб'єктивних ставлень до явищ суспільного життя, людей, праці, до себе, до трансцендентних цінностей.

Критеріями вихованості слугують лише ті якості особистості, що сформувалися в єдності мотиву та дії. Саме сформованість соціально цінних мотивів дій і вчинків, передусім морально мотивованої активності, є одним із надійних критеріїв вихованості особистості, який свідчить про ефективність усіх видів виховання.

Показниками вихованості вважають такі важливі якості особистості, як патріотизм, гуманізм, відповідальність, чуйність, сумлінне ставлення до праці, дисциплінованість, активність, принциповість, цілеспрямованість, допитливість, естетичний розвиток, прагнення до фізичної досконалості.

Одним із критеріїв моральної вихованості є рівень сформованих моральних потреб, почуттів, звичок. Здатність діяти під впливом власного наміру, переборювати всі інші спонукання, бажання, які заважають його реалізації, свідчить, що дитина свідомо керує своїми мотивами та поведінкою. Морально вихованим вважається не той, хто може діяти морально, а той, хто не може чинити аморально. Для цього потрібні не лише знання у сфері моралі, а й моральні почуття, мотиви поведінки.

Визначення рівня вихованості учня передбачає безпосереднє оцінювання його якостей, цілеспрямоване спостереження за поведінкою та діяльністю, інші методи.

Одним із завдань педагогічної психології є вивчення психологічних основ інтегральних і ситуативних виховних впливів.

Виховний вплив - процес організації спільної активної діяльності педагога і учнів з метою зміни моральних, соціально-психологічних характеристик та перебудови

поведінки об'єктів виховного впливу

У вихованні педагоги частіше використовують імперативні (наказові) та маніпулятивні виховні впливи, дуже рідко -розвивальні. Один і той самий вплив може породжувати різні мотиви поведінки учня. Багато з них залишаються нейтральними, не впливаючи на дитину.

Виховання передбачає вплив на свідомість і самосвідомість, емоційну і спонукальну сфери. Вплив має проектуватись на всю особистість, увесь її суб'єктивний гніт, спонукати до переживань. Однак неможливо викликати в дитини почуття, не схвилювавши її, як і неможливо звеліти їй відчути ненависть до ворогів чи любов до рідного краю. Хоча, за словами К. Станіславського, "почуттю наказувати не можна", але, використовуючи певні впливи, у школяра можна виховати здатність до переживань.

Провідна роль у виховному процесі належить педагогу, який керує ним, створює умови для самовиховання, застосовуючи переконання, вимоги, педагогічне навіювання, санкції, приклад, вправляння та ін.

Ефективний виховний вплив забезпечують такі психологічні передумови:

Успіх виховного впливу залежить від смислу, який вбачає вихованець у вимогах педагога. Нерідко найкращі наміри, правильні впливи, вимоги вчителя сприймаються учнями навпаки.

Між ними виникають смислові бар'єри - ситуації, коли одне і те саме явище має різний смисл для педагога і учня: те, що педагог вважає позитивним, учень - негативним, і навпаки. Вони ніби розмовляють різними мовами.

Найчастіше трапляються такі варіанти прояву смислових бар'єрів:

Для подолання смислових бар'єрів між педагогом і дитиною необхідно дбати, щоб зміст інформації відповідав можливостям дитини у її сприйнятті і розумінні; володіти широким арсеналом мовленнєвих і немовленнєвих способів її передавання; розвивати здатність вихованця усвідомлювати небажані наслідки його вчинків; залучати з метою реалізації впливу вимог педагога авторитетних для вихованців особистостей; сприяти педагогові в організації самовиховання і перевиховання; викликати у виховному процесі глибокі емоційні переживання.

Смисловий бар'єр виникає і внаслідок впливів на учня без урахування його потреб, уявлень про дійсність і себе. Тому необхідно дбати не лише про вибір впливів, а й про розуміння мотивів дій, вчинків учня.

Педагогічно доцільними є виховні впливи, які знімають конфлікти між різними актуалізованими спонуками особистості та обмеженнями, що накладаються на них психологічними, соціальними, моральними і духовними умовами, а також вимогами особистісних стосунків і конструктивної соціальної інтеграції.

Впливи педагога повинні бути гуманними, зважати на гідність дитини, не травмувати її, відповідати провідним психічним функціям, враховувати її моральний досвід.

2.9. Психологічні впливи і стратегії у вихованні та основи організації самовиховання і перевиховання

Психологічні впливи дають змогу педагогові проникати у дію найпотаємніших механізмів психіки людини, управляти дитиною навіть усупереч її бажанням. Психологічний вплив передбачає, що одна людина намагається підтримати, схвалити, прийняти (скоригувати) поведінку іншої. Психологічна взаємодія можлива завдяки фізичному контакту, передавальному імпульсу руху (наприклад, фізичний дотик тощо), а також повідомленню інформації, наділеної певним сенсом (дистантна психологічна взаємодія).

Результат психологічного впливу проявляється у зміні емоційних станів, поведінки людини.

Психологічна взаємодія здійснюється відповідно до таких стратегій:

Співпраця вчителя і учнів будується на принципах довіри, віри у найкраще і творче начало в іншому. За спостереженням психологів, особливу функцію впливу на дитину здійснюють оцінки. Позитивні оцінки підкреслюють досягнення, підбадьорюють, стимулюючи особистісне зростання.

Відсутність оцінок здійснює протилежний вплив, є найгіршою. Якщо при цьому вчитель одних дітей оцінює, а інших - ні, то це дезорганізовує окремих учнів, провокує невпевненість, пригноблює активність, уповільнює особистісний розвиток дітей. Крім того, це свідчить про неоднакове ставлення педагогів до дітей, невміння виявляти до них чуйність, розуміти їх.

Розвивальна стратегія виховання ефективна, якщо педагог враховує вікові та індивідуальні особливості дітей. Завдяки цьому він зможе уникнути помилок у вихованні: використовувати яскраві приклади, не моралізувати; переконувати, але не змушувати; рідше вдаватися до покарання; розвивати мотиви поведінки; впливати на дитину за мінімальної емоційної напруженості.

Источник: pidruchniki.ws

Діалог про вихованість. Вчинок як одиниця моральної поведінки

dmaned — Sun, 27 Jul 2014 00:42:42 GMT

$CUT$

Вчинок — соціально оцінюваний акт поведінки, що побуджусться усвідомленими мотивами. На відміну від імпульсивних дій вчинок здійснюється у відповідності з прийнятим наміром. Вчинок, як елемент поведінки, підпорядкований мотивам і меті діяльності людини. В ньому проявляється особистість — її провідні потреби, ставлення до оточуючої дійсності, характер, темперамент. У вчинку проявляються такі риси особистості, як наполегливість, лицемірство, відвертість, замкнутість тощо. У відповідності з соціальними нормами, етичними і правовими вчинки оцінюються як моральний або аморальний, чесний або нечесний, героїчний або боягузливий тощо.

О.В. Киричук, В.А. Роменець (1997) розглядають вчинок, як спосіб особистісного існування в світі, як всезагальний філософський принцип, який допомагає тлумачити природу людини і світу в пізнавальному та практичному відношеннях.

Аналіз вчинку психологічно і морально зрілої особистості завжди передбачає в своїй основі відношення до іншої людини як до такої ж особистості, як до цілі... Вчинок — як діалог — це відношення, яке передбачає взаємність, співучасть. При цьому ролі учасників учинкового акту можуть розподілятися по-різному.

Вчинок як універсальний засіб самовиявлення, самовдосконалення, самотворення і самоствердження людини в суспільстві у певному розумінні може розглядатися як притаманний будь- якій людині, соціальній групі і будь-якій культурі, відбиваючи в собі специфіку і загальний рівень свого суб'єкта.

Для кожної вікової групи існують певні критерії, за якими та чи інша дія визначається як вчинок.

Підліток може зважитися на героїчний вчинок заради товариша, але залишитися байдужим до батьків, що розраховують на його допомогу, на потребу поступитися власними інтересами тощо.

Вчинковий потенціал по-різному розподіляється у психосоціальному просторі функцій та ролей, які відіграє людина залежно від суб'єктивної значущості кожної з них у конкретній ситуації життєдіяльності.

Розглядаючи основні підходи до визначення та вивчення моральної вихованості, Л.М. Поколієнко, Д.Ф. Ніколенко (1991), І.Д. Зверєва, Л.Г. Коваль, П.Д. Фролов (1995) та інші зазначають, що феномен вихованості відрізняється великою складністю і розглядається у різних аспектах. Вихованість є найважливішою психолого-педагогічною та соціально-психологічною характеристикою особистості, вона неподільно пов'язана з усіма її сторонами, відбиває ступінь її всебічності та гармонійності. Основою вихованості є мораль людини, її найсуттєвішим показником. Проблема об'єктивних критеріїв моральності надзвичайно складна і продовжує залишатися предметом палких дискусій. Недостатня розробленість проблеми об'єктивних критеріїв моральності в етиці затрудняє розробку психолого-педагогічних критеріїв моральної вихованості. Через вказану причину сам моральний розвиток найчастіше визначається у наш час як інтеріоризація індивідом основних культурних правил соціальної дії. З цієї точки зору моральна вихованість є виявом того стану, який існує між її проявами у різних сферах поведінки, спілкування і діяльності, та нормами моралі, які пред'являються. Така точка зору йде від філософії та суспільствознавства, де людина розглядається переважно як продукт обставин і не стоїть перед проблемою вибору. Але в сучасних умовах, коли проблема вибору стоїть як ніколи гостро, такий підхід є віджилим, він повністю ігнорує активність людини, переносить суттєвий та змістовний центр ваги її морального розвитку на соціальне оточення, приписуючи йому роль тієї сили, яка веде і викликає ззовні моральний розвиток. Прихильники цього підходу не помічають, що моральна вихованість — це не лише статичний набір, система певних моральних якостей, відносин, які характеризуються специфічними почуттями, потребами, мотивами, навичками поведінки, а й особлива форма внутрішньої самоактивності, що дозволяє людині не просто наслідувати існуючі моральні норми, а критично оцінювати, встановлювати їх моральну цінність стосовно конкретної ситуації, виступати ініціатором створення нових форм соціальної взаємодії.

Як зазначають І.Д. Зверєва, Л.Г. Коваль, П.Д. Флоров (1995), про ступінь морального розвитку індивіда судять за певними критеріями. Критерій — засіб для судження, ознака, на основі якої робиться оцінка, визначення або класифікація чого-небудь; мірило судження та оцінки, основна ознака, за якою одне рішення обирається із багатьох можливих.

В психолого-педагогічній літературі можна зустріти різні ознаки, які висуваються як критерії моральної вихованості. До таких критеріїв належать:

— ставлення школярів до суспільства, праці, людей, активна життєва позиція, спрямованість особистості, рівень розвитку суспільно значущих якостей особистості, співвідношення мотивів поведінки та характеру вчинків особистості, з одного боку, та норм, правил моралі — з іншого, використання різних критеріїв на різних рівнях: на рівні розвитку моральних почуттів, відношень, стійких мотивів і спрямованості особистості, на рівні світогляду;

— інтелектуальний, поведінковий та емоційний критерії; до інтелектуального відносяться знання відповідних моральних норм і правил, здатність висловлювати на основі цих знань моральні судження; до поведінкового — здатність протистояти спокусі порушити ці правила, а емоційного — переживання почуття провини у разі порушення цих правил.

Оскільки рівень знань моральних норм і ступінь відповідності реальної поведінки суспільним вимогам виявити значно простіше, ніж розібратися із особливостями переживань та в характері спонукань дитини, то в практиці роботи шкіл за критерії моральності беруться лише зовнішні показники, а в сучасній педагогічній теорії (і практиці) найбільш поширені два підходи побудови системи морального виховання учня: інтелектуальний, який надає першорядного значення формуванню в школярів знань, та поведінковий, коли головна увага звертається на вироблення в учнів поведінки та вважається, ніби успіх у вихованні правильної поведінки визначається лише режимом, системою вимог і вправ. Але без внутрішніх спонукальних стимулів вся система виховання, звичайно, перетворюється у насильство над дитиною.

Перелічені ознаки є загальними критеріями моральної вихованості. І.С. Мар'єнко (1980) визначає загальний критерій моральної вихованості як ознаку, на основі якої встановлюється просування особистості у своєму моральному розвитку на відносно завершеному етапі шкільного навчання та виховання. Поряд із критеріями загальної моральної вихованості автори виділяють інші важливі, але менш узагальнені критерії, такі як критерії розвитку окремих моральних якостей, глибина осмислення та знання норм і правил моралі, ступінь розвиненості та сформованості моральних умінь, навичок і звичок поведінки, характер моральної орієнтації у складних моральних ситуаціях, ступінь принциповості та рівень розвитку вольової сфери, в оточенні спокуси — міра моральної вимогливості до себе та інших людей, характер поведінки у колективі, а також наодинці із собою, наявність гуманістичних рис у характері та поведінці, ступінь поважного та доброзичливого ставлення до інших людей, рівень розвитку почуття власної гідності, сором'язливості, честі, совісті.

Порівнюючи перелічені підходи різних авторів до вивчення загальної моральної вихованості, можна сказати, шо деякі з них вважають, що загальний рівень морального розвитку може бути виявлений за допомогою одного загального критерію, інші пропонують з цією метою певний набір, систему критеріїв. При цьому автори дотримуються одностайної думки в тому, що критерії морального розвитку особистості школяра повинні охоплювати не тільки результат, а й спонукання, цілі та способи його досягнення.

Необхідно зазначити, що всі автори, які розробляють проблему критеріїв моральної вихованості, використовують як синоніми такі поняття, як "ознака", "показник", "прояв", лексичне їх значення є практично ідентичним. Це те, з чого можна скласти висновок про стан, розвиток, хід тощо. У той самий час зміст, який вкладають автори в дані поняття, в залежності від контекстів, буває різним.

При цьому критерій, як правило, розуміється як деяка найбільш загальна властивість, за якою міркують про те, чи інше явище, що об'єднує у собі ряд простих "показників". Самі ж показники можуть бути виявлені і через ряд ознак, прикмет, що можуть безпосередньо спостерігатися та підлягати вимірюванню.

Однак можна зустріти й інші змістовні розмежування даних понять. У наш час всі критерії, які пропонують різні автори, не пов'язані в єдину систему і являють собою певний набір, в якому багато які критерії досить детально розроблені, але неясно, як вони взаємопов'язані між собою. Тому вчителю доводиться або вибирати з існуючих критеріїв за принципом "або-або", або об'єднувати різнорідні та різні за значенням критерії в один ряд, не дуже піклуючись про те, чи вони взаємопов'язані між собою. Зрозуміло, що одержані таким чином дані часто важко звести в єдину систему, яка дозволяє однозначно визначити місце даного учня на шкалі моральної вихованості.

І.Д. Зверєва,Л.Г. Коваль, П.Д. Фролов( 1995) зазначають, що якщо психологічні критерії моральної вихованості, що пропонуються, прийняти за повний набір критеріїв, то він може бути упорядкований, систематизований таким чином (схема 10.1.):

Схема 10.1.

У наведеній схемі 10.1. критерії розміщені від найбільш узагальнених до більш конкретних. Найбільш узагальненим критерієм, малодиференційованим, що потребує конкретизації, є життєва (громадянська) позиція. Із схеми видно, що він ґрунтується на системі критеріїв більш низького рівня узагальнення (ставлення .до людей, праці, суспільства...), які по відношенню до нього виступають у ролі показників. У свою чергу, визначення по кожному з критеріїв нижчого рівня може бути здійснене лише на основі цілого ряду більш часткових показників, які, в свою чергу, також можуть бути розглянуті як більш "часткові" критерії. Причому "розрізнювальна" здатність даних критеріїв є різною. Якщо синтетичні критерії (позиція, ставлення) здатні якоюсь мірою охарактеризувати моральну вихованість як цілісне психологічне утворення, то часткові критерії (рівень етичних знань, почуттів, моральні якості тощо) відображають лише окремі сторони моральної вихованості.

Источник: pidruchniki.ws

Вірш по вихованість. Вихованість у Божому Домі

dmaned — Sat, 26 Jul 2014 21:12:53 GMT

$CUT$"Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, – це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла" (Екл. 4: 17). ВИХОВАНІСТЬ В БОЖОМУ ДОМІ

"Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, – це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла" (Екл. 4: 17).
Мудрець, безперечно, не говорить про буквальні ноги чи буквальні кроки, а дає деяку мудру пораду, яку його слухачі могли б для себе взяти, що ми і робимо. Вони розуміли, що він має на увазі, що вони мусять бути обачними в своєму щоденному житті.
"Пильнуй за ногою своєю". Уважайте, куди ви йдете. Не йдіть до Божого дому, як на ринок або якесь місце розваг. Ідіть як до місця, де Бог зустрінеться зі Своїм людом. Не будьте готові принести "жертву безглуздих". Це, здається, стосується сміху, легковажності, нерозумних слів і жартів.
Цей вірш є одним з тих, які було б дуже добре взяти до серця кожному з Божого народу в теперішньому часі. Шанобливість є дуже відповідною рисою. Ми втратили страх, що Бог віддасть нас на вічні муки. Ми знаємо, що наш небесний Отець кращий, ніж припускають люди, що Він не має ніякого такого лихого наміру стосовно будь-кого зі Своїх створінь. Але ми не повинні йти до Божого дому як ішли б на ринок. Багато-хто з Господнього народу не оцінює факт, що вихованість є обов’язковою в кожному місці, де поклоняються Богу.

ПОТРІБНО РОЗВИВАТИ ШАНОБЛИВУ ПОВЕДІНКУ

Ми повинні усвідомити, що сьогодні Бог є в церкві в сенсі, в якому Він ніколи не був в образному храмі. Господь проголосив, що скрізь, де є зібрання членів церкви, Він буде там. Живі камені, з яких складається Божий храм, повинні бути так високо шановані, як храм, збудований з буквальних каменів.
Чи ми збираємося в невеликій вітальні, чи в церкві, чи в якомусь театрі, факт, що тут є Божий народ, робить цю будівлю, якою б вона не була, святим місцем. Тому кожен, хто наближається до неї, повинен робити це, пильнуючи за своєю ногою. Коли хтось приходить, він повинен високо цінувати місце, де знаходиться, і повинен бути готовий "послухати" – слухати – не веселитись. Всі розмови повинні бути повчальними – для збудування – стосовно духовних речей. Якщо ми не можемо говорити про таке, то для нас краще було б послухати промову, взяти участь в співі, а потім піти.
Всякі перемовляння, не тільки доречні, але й випадкові, повинні бути з пошаною. Не потрібно оглядатися і говорити: "Ось прийшов такий-то брат, така-то сестра. Послухаємо їхній спів". Така поведінка є дуже невластивою.
Ми не знаємо, чи є якийсь більший урок, який потрібно засвоїти Господньому народу, ніж цей урок про шанобливість. Господь не покличе нікого, позбавленого шанобливості, і Він бажає, щоб ця риса міцніла. Але коли прогнати страх, з’являється тенденція до зменшення шанобливості. Особливу увагу на це потрібно звертати, коли йдемо до Божого дому, тобто до будь-якого місця, де повинно відбутись божественне служіння.

ЗВАЖАТИ НА ПРАВА ІНШИХ

Йдучи до Божого дому, ми повинні не лише пильнувати за своєю ногою, але й вважати на те, що ми приносимо з собою. Ми повинні пильнувати, щоб прийти туди охайними, чистими, щоб від нас не було ніяких неприємних запахів. Ми повинні також пильнувати, щоб не приводити дітей, які не вміють належно поводитись. Таким чином ми уникнемо небезпеки дратувати інших.
Можуть бути випадки, коли діти повинні залишитися вдома самі. Коли це неможливо, було б краще, щоб батьки приходили на зібрання по черзі. Ніхто не має права брати на зібрання дітей, якщо їхня присутність наносить шкоду духовним інтересам інших. Однак ми віримо, що можна придумати спосіб, щоб дитина залишалась вдома, поки не досягне такого віку, коли не спричинятиме клопотів зібранню. Більшість батьків так звикли до поведінки своїх дітей, що не усвідомлюють, що інші дратуються – коли, мабуть, кожен рух дитини заважає іншим. Інші мають свої власні випробування терпеливості.

ПУНКТУАЛЬНІСТЬ – ОЗНАКА РОЗВИНЕНОГО ХАРАКТЕРУ

Здається, деякі повинні пильнувати не лише за своєю ногою, але й за своїми годинниками. Запізнення на зібрання не погоджуються з принципами справедливості і любові. Всі, хто відвідує зібрання, повинні, по справедливості до інших, слідкувати, щоб приходити вчасно. Вони повинні так впорядкувати свої справи, щоб бути в змозі прийти на зібрання своєчасно.
Без сумніву, Господь буде дивитися на наші старання бути пунктуальними і не турбувати інших, як на знаки розвитку християнського характеру, які матимуть його схвалення і які допоможуть приготувати нас до царства. Той, хто є байдужий до прав інших, показує, що йому не вистарчає духа любові, духа Христа. А кожен, хто не має добре розвинутого духа Христа, не буде мати місця в царстві.
Отже ці справи – некеровані діти, спізнення на зібрання і т.п. – матимуть відношення до того, чи гідні ми місця в царстві. Це не означає, що ми є суджені по наших ділах, або що ми маємо право судити інших по їхніх ділах. Господь сказав: "Не судіть". Ми повинні показати, що наші зусилля виконувати Господню волю рівні прагненням наших сердець. Якщо ми проявляємо рішучість, намагаючись так жити, ми будемо щасливі, коли зазнаємо зміни в воскресінні.

Источник: graceukrainian.com

Бесіда про вихованість. Культурна людина

dmaned — Thu, 17 Jul 2014 17:02:44 GMT

Культурна людина

Мета: прищеплювати дітям культуру поведінки та правила поведінки, що роблять людину вихованою, культурною, духовно багатою. Викликати бажання у них бути прикладом для інших.

Учитель. Сьогодні на уроці ми поговоримо про культуру, про те, як треба звертатися до людей, щоб кожному було приємно з вами спілкуватись і щоб про кожного з вас люди могли сказати, що ви вихована, культурна людина. Для цього треба вміти поводитися серед людей, знати правила поведінки, вживати у своїй мові «чарівні слова».

— Дядьку, а скажіть, скільки годин?

— А скільки тобі треба? — сердито відказує той і простує далі, не зупиняючись, бо не хочеться продовжувати розмову з такою невихованою дитиною. А з голови не виходить думка: «Чи їх у школі не вчать, чи батьків у тих дітей немає, що вони і звернутися до людей не вміють?»

Аж назустріч знову біжить гурт хлопчаків, і один звертається до того самого чоловіка:

— Добродію, вибачте, скажіть, будь ласка, котра година? — дитя усміхнено дивиться на чоловіка. Той зупинився, глянув на годинник.

— Друга година, хлопчику! — посміхнувся і собі чоловік до дитини, ніби світліше стало на душі у нього.

— Щиро дякую! — хлопчина побіг далі.

А серце в чоловіка радісно б’ється: «Ні, не все ще втрачено, є ще мудрі й виховані діти. Значить, у школі їх вчать і у сім’ї все у них добре».

І я, спостерігаючи за дітьми, теж не раз дивуюся, чому одні діти чемні та виховані, а другі — неначе з якоїсь планети прибули. Буває, в одному класі вчаться, а поводяться по-різному. Це вже залежить тільки від самих дітей, від їхньої мудрості, свідомості, рівня вихованості і, звичайно, від сім’ї.

Культура мови — це загальноприйнятий мовний етикет: ті звертання до людей, які прийняті в суспільстві, вітання, прощання, побажання і т. д. Їх не так уже й багато, але відіграють вони неабияку роль у житті кожного. Тому треба це добре знати, вміти поводитися між людьми так, щоб усім було приємно. І працювати над собою треба з раннього дитинства, щоб ці слова добре засвоїти і вживати їх автоматично, не задумуючись, щоб це стало доброю звичкою.

Гадаю, ви хочете дізнатись, як до кого звертатись. Чи не так? Звичайно, до дітей, яких ви знаєте, треба звертатися по імені: Оленко, Тетянко, Сергію, Володю — саме так, як би ви хотіли, щоб зверталися до нас? А не: Лєнка, Танька, Сєрий, Володька! Ні, так звертатися не можна ні в якому разі! Це собі запам’ятайте. Такі звертання свідчать про те, що ви не лише невихована людина, а й неграмотна. І зараз хтось із вас обов’язково скаже, що деякі діти саме так до вас і звертаються, тому ви їм відповідаєте так само. А цього робити не треба. Нехай вони від вас переймають добре, а не ви від них погане. Не йдіть у них на повідку, ви ж люди, а не собачки. Врешті-решт, діти зрозуміють, як треба говорити, щоб ви на них реагували, і будуть звертатися до вас саме так, як ви того хочете. Поясніть їм, що до чого. Вчіться самі культури і вимагайте того від інших. За це вас будуть поважати і дорослі, і ваші однолітки.

Діти, звертаючись до людей, приміряйте завжди до себе слова та вчинки і думайте: «А як би мені було, що б я відчував, коли б до мене так звернулися, як оце я?» У Біблії, яка дає людям мудрі поради, є таке золоте правило»: «І так в усьому як хочете щоб з вами поступали люди, так поступайте і ви з ними.» (Євангеліє від Матвія 7:12.)

Коли ви дітей не знаєте, а треба до них звернутися, то як тоді бути? (Відповіді дітей.)

— Хлопчику (хлопчики, хлопці), дівчинко (дівчатка, дівчата), діти — це правильно, а «дєвки», «пацани» та інші звертання — звучать дуже образливо. Так звертатися негарно.

А коли перед вами дівчина-старшокласниця, старша дівчина, а імені її ви не знаєте, то як звернетеся? (Відповіді учнів.) Правильно буде так: «Панянко, панночко!» Дівчина тоді на вас зверне увагу, їй буде приємне таке звертання.

До юнака можна звернутись: «Юначе!» Це гарно і правильно. Йому теж буде приємне таке звертання. Колись в Україні так і звертались, але згодом ці слова були витіснені словами «товаришу, товаришко», Що так і не прижились, а природне, українське, загубилось. Але його легко відродити, якщо ви з дитинства будете вживати правильні слова. Вони підуть з вами у життя і будуть слугувати людям.

А коли вам треба звернутися до дорослої жінки, то як скажете? (Відповіді учнів.) От слів: «тьотю, бабусю, тітко, дядино» до чужих людей не кажуть, їх говорять лише до рідних людей. А до чужих людей звертаються так: «Пані або добродійко». Можна і так: «Шановна пані!»

Ось уявімо собі, що йде жінка, вона над чимось замислилась, а ви хочете до неї звернутися, щоб щось запитати. Як ви звернетеся? (Відповіді учнів.) Ви її зупиняєте, перебиваєте її думки, тому треба спочатку вибачитися, чемно звернутися, а потім запитати і подякувати. Наприклад: «Перепрошую, пані. Скажіть, будь ласка, як пройти до магазину? Вибачте, щиро дякую!»

А ось така ситуація: люди стоять і розмовляють, а вам конче треба щось запитати, тоді як бути? (Відповіді дітей.) Можна так: «Пробачте, будь ласка, дозвольте звернутися! Шановна пані, ви б не допомогли мені знайти будинок за адресою...? Дуже вам дякую!» До чоловіка можна звернутися так: «Перепрошую, пане, скажіть, будь ласка, котра година? Дякую!» Або так: «Пробачте, добродію, ви не підкажете, як пройти до школи № 25? Щиро вам вдячний!» На такі звертання люди, як правило, охоче відгукуються і допомагають, бо наш народ добрий і щирий, а ще коли ввічливо до нього звернетеся, то одержите вичерпну відповідь. «Добре слово мур розбиває», — каже народна мудрість. І це правда. Вчіться бути ввічливими, добрими і щирими до людей. І ніколи не губіть «чарівних слів», без них, як без рук, нічого не зробиш, нічого не досягнеш. їх зовсім небагато, але вони надзвичайно важливі у нашій мові — це слова: прошу, пробачте, дякую, вибачте, будь ласка, вдячний вам, щиро дякую.

У нашій рідній мові
Чарівні є слова.
Слова ці всім відомі,
Бо сила в них жива.
«Добридень», «До побачення» —
І усмішка сія.
Велике мають значення
Ось ці прості слова!
Як скаже син чи донечка:
«Спасибі» вам, «Будь ласка» —
Ясніше сяє сонечко
І світ стає, як казка!
Ось ці прості, живі слова
Не забувайте, діти!
Від них і радість ожива,
В очах промінчик світить.
Від цих чарівних, добрих слів
Тепліше людям жити.
Якщо ти їх не говорив,
То треба говорити!
Це «Дякую» і «Добрий день»,
«Пробачте», «Йдіть здорові».
Вживайте, діти, їх щодень
У нашій рідній мові!

Слова-вітання і побажання дуже важливі у житті кожної людини, тому що вони створюють сприятливий мікроклімат, який необхідний усім. Слова ввічливості ніби огортають людину теплом і добротою, захищають від злих сил, надають бадьорості і радості, впевненості і сили. Адже вже давно доведено, що слово — це матеріальна сила. Сказані погані слова скупчуються над людиною, наче чорна хмара, і несуть з собою зло. А добрі та щирі слова несуть радість, щастя і удачу. От чому так важливо говорити добрі слова і думати лише про хороше, зичити всім людям здоров’я, щастя, удачу. Недаремно кажуть: «Слово — не горобець, вилетить, не спіймаєш.» Але воно може заподіяти чимало шкоди, тому думайте, що говорите, щоб потім не жалкувати і не збирати над собою чорні хмари зла.

Прокинувшись вранці, посміхніться, привітайтеся до мами й тата, до всіх, хто є у хаті, побажайте всім здоров’я і щастя. Всім відразу стане веселіше, і у вас на серці буде радісно і затишно. Йдучи з дому, привітайтеся до людей, від усієї душі побажайте їм добра і щастя. А слова-привітання та побажання вам відомі: «Доброго дня, доброго ранку, доброго здоров’я, привіт, доброго вечора, на добраніч, до побачення, прощавайте, йдіть здорові, щасти вам, на здоров’я, щасливої дороги, до наступної зустрічі, будьте здорові, щастя вам і радості і т. д.» Ви промовляєте їх і бажаєте найкращого — здоров’я, добра і т. д. Хіба це не прекрасно? Тому не забувайте говорити їх усім, бо те добре, що ви побажаєте іншим, сторицею повернеться до вас самих. Недаремно їх люди назвали «чарівними», бо й справді вони мають чудодійну силу. Але не чекайте, що як тільки ви привітаєтеся, то до вас так і «прилипне» щастя за добре слово. Навчіться це говорити завжди, нехай воно ввійде у звичку, а добро прийде згодом. Ось ви у школі. Привчіть себе вітатися з усіма вчителями, працівниками школи, дорослими, що заходять до школи, батьками, котрі часто приходять за дітьми, зі своїми друзями. Будьте ввічливі з усіма, бо це в першу чергу для вашого добра. Про вас люди говоритимуть теж тільки добре, бо ви до всіх добрі, чемні, привітні.

А коли ви звертаєтеся до людей, то не ховайте очі, а дивіться людині у вічі щиро і відкрито, чесно і з усмішкою, бо у вашому серці те, про що ви говорите, — доброта, любов, щирість. «Доброму завжди все добре», — каже народна мудрість. І недаремно, бо вже давно помітили, що до добрих людей приходить добро, а до злих — те, що заслужили. А звідси і висновок: хочеш, щоб до тебе добре ставилися, то будь і ти добрим до інших. От вам, діти, і золоте правило.

А тепер заспіваємо пісню про «чарівні звертання» і ніколи їх не будемо забувати, а будемо завжди їх вживати у мові.

Источник: krasotkina.com

Розповідь про вихованість. Вихован

dmaned — Sun, 13 Jul 2014 05:52:06 GMT

змісту виховної розповіді. 1. Читання розповіді. Завдання: - Прослухайте історію про хлопчика Юрчика та скажіть: чи можна назвати його у цій ситуації вихованим? Апельсин Вулицею йшла бабуся. Апельсини в сумці несла. Ішла - несла. Ішла - несла. 1 раптом... спіткнулася, і апельсини розсипалися... Добре, що саме восьмирічний хлопчик Юрчик нагодився: підтримав бабусю, допоміг зібрати апельсини. Звісно ж, гостинець за це одержав - жовтогарячий духмяний фрукт. Аж слинка в Юрчика потекла. Тільки зайшов за ріг, а тут товариш його Кеша біжить. - Ого, - отакенський великий апельсин! Може, почастуєш? - Почастую, - охоче відповів Юрчик, - але не тебе, а свою сестричку. - Молодець, Юро! - похвалив його Кеша і побіг собі далі. З'їв Юрчик апельсин... Додому прийшов - похвалився, як бабусю підтримав, як апельсин за те одержав. - А де ж той апельсин? - запитала шестирічна сестричка Юлечка. - Апельсин? З другом Кешею поділився. Йому половина і мені половина. Як у пісні співається, - відповів Юрчик. - Молодець, Юро! - похвалила його сестричка і від радості навіть у долоньки заплескала. „Ще б пак не молодець, - подумав про себе Юрчик, - як ловко викрутився!" Та весело йому не стало. Швидше нуднувато: і апельсин був завеликий, і ще щось „гризло"... За Валерієм Левановським 2. Репродуктивні запитання для первинного обговорення змісту розповіді (вибрати з переліку): - Чи зрозуміла вам пригода, про яку я розповів? Що трапилося із бабусею? Як допоміг їй Юрчик? Про що Кеша попросив Юрчика? Що відповів Юрчик другові? Про що хлопчик розповів сестричці Юлечці? Що найбільше зацікавило Юлечку? Що Юрчик відповів сестричці? Що відчув Юра після розмови із сестричкою? Примітка: знаючи загальний рівень знань, умінь та навичок учнів свого класу, вчитель може не ставити за змістом розповіді запитань репродуктивного характеру. V. Інтерактивні вправи за змістом виховного оповідання. І частина. Примітка. Подаються різні варіанти ходу першої частини. На практиці потрібно обрати будь-який лише один із варіантів. Варіант І. „Один - два - чотири - усі разом" (технологія кооперативного навчання). 1. Завдання учням: - За 2 хв. продумайте та індивідуально, не заглядаючи на аркуші паперу до сусіда, письмово дайте відповідь на запитання, написане на дошці: „Хлопчик Юрчик не вихований, адже ..." та „Хлопчик Юрчик вихований, бо ...". Дописуєте лише один приклад до кожного речення. Примітка: у першому класі учні продовжують одне із речень і не записують його. 2. Об'єднання учнів у пари. Завдання: - За 2 хв. обговоріть один з одним свої варіанти відповіді. Ви обов'язково маєте дійти згоди у процесі обговорення і залишити по одному (спільному на двох) продовженню кожного речення. 3. Об'єднання учнів у четвірки. Завдання: - Обговоріть (за 2 хв.) свої продовження речень. Ви знову обов'язково маєте дійти згоди у процесі обговорення і залишити по одному (спільному на чотирьох) варіанту відповіді. 4. Залежно від кількості учнів у класі можна об'єднати четвірки у більші -----> Page: [0] 1 [2] [3] [4] [5]

Источник: www.ukrreferat.com

Цитати про вихованість людини. Вже не телеведучий.

dmaned — Mon, 07 Jul 2014 11:57:09 GMT

$CUT$

Вже не телеведучий.

Автор: Єлисаветградський лікар

28.07.2013

Ось так це починалось. Але час минає, і я став непотрібним програмі «Наше Здоров’я» на каналі «Кіровоград». В принципі, це нормально. Я не думаю, що я був прямо таки суперовим ведучим. І не скажу, що роль в програмі, яку відводили мені, відповідала повністю моєму (і не тільки моєму) баченню.

Єдине що, було б більше порядності, якби мені якось повідомили про це рішення. Я абсолютно спокійно це б зрозумів. Бо й самому дуже нелегко було поєднувати роботу та ведення телепрограми. Але дізнався про це рішення я випадково. З приватної розмови. І навіть не з телевізійниками. Як на мене, порядність такої тактики – сумнівна. Але нехай залишається на сумлінні тих, чиє це було рішення стосовно тої тактики.

Отже, з титрів я зник, але чомусь моє обличчя, яке було записаним ще в минулі часи, інколи вітається та прощається в програмі. Навіть там, де є реклама дуже сумнівних «методів лікування» замість реальних сюжетів. Як це відбулося у випуску за минулу неділю. Знову ж таки, можна було б і записати з новим ведучим, раз вже прийняте таке рішення. Але є те, що є. Маємо, як казав Леонід Макарович Кравчук, те, що маємо.

Сконцентруюсь на радіо-програмі, якщо це не скасують таким саме чином. Це навіть цікавіше для мене: прямий ефір, можливість висловити свою думку, можливість отримати дзвінки в студію. Якщо така програма таки буде (старт планується на вересень) – прошу підтримати мене тим, що будете слухати (по середах після 18 години). Слухати, критикувати, залишати відгуки – це мені дуже важливо.

Слухати можна не тільки по проводовому радіо, але й на частотах FM – 106.7 MHz. Там в інший час радіо «Шансон». Але вранці та ввечері є включення радіо «Скіфія-Центр». Тобто, обласного радіо (чому це державне радіо транслюється саме на «Шансоні»? ). Якщо буде реальна користь від цього проекту – мені буде дуже приємним. Я не заробляв гроші в телепрограмі, не зароблятиму їх і в радіо-проекті. Але не все в цьому житті для мене (і моєї співведучої ) вимірюється грошима. Корисність для звичайних людей цього «заходу» – це мене хвилює. По-справжньому. А без зворотнього зв’язку – не розберешся, чи потрібне це комусь…

Источник: uc.kr.ua

Вислолови про вихованість. ВКонтакте

dmaned — Sun, 06 Jul 2014 22:17:55 GMT

БОЛЬШАЯ ПОЛЬЗА МЕЛКОЙ МОТОРИКИ

Совсем недавно в Японии учёные провели эксперимент и отметили некий парадокс: малыши, которые овладевали письмом при помощи клавиатуры компьютера, практически перестали разговаривать.

Когда решили разобраться, в чём же дело, выяснили, что воздействие клавиш (в отличие от ручки и карандаша!) приходится на точки руки, не связанные с головным мозгом.

Естественно, «дедовские» методы обучения срочно вернули. А психологи и педагоги стали уделять больше внимания развитию мелкой моторики. Причём не только в Стране восходящего солнца!

-------------------------Как всё устроено —-------------------

В головном мозгу человека центры, отвечающие за речь и движение пальцев рук, расположены очень близко. А величина проекции кисти руки, которая расположена в коре головного мозга, занимает около трети всей двигательной проекции. Это позволяет сделать вывод, что рука (наряду с артикуляционным аппаратом) тоже является «органом речи». Поэтому её нужно развивать! А вместе с тем тренировать внимание, координацию, наблюдательность, воображение, память... И всё это можно сделать играя!

--------------------------Рисуем, лепим... —-------------------

Рисовать карандашами, красками (вначале лучше покупать пальчиковые) дети начинают рано, и им это нравится. Так что следите за новинками!

Купите сумочку-коврик со специальным маркером, наполненным водой, и покажите крохе, как он работает (ластик абсолютно не нужен!).

Лепить из пластилина или глины малыш начнёт примерно к двум годам. Внимательно следите за тем, чтобы такой материал не оказался у него во рту!

Позанимались творчеством? Самое время отдохнуть, то есть сменить род деятельности. Например, поиграть с сортером.

-------------------------Просто и полезно —------------------------
Есть множество интересных заданий, которые позволяют отлично тренировать руку.

----Лепим из теста
Из солёного теста лепите звёздочки, колобки, колбаски.

----Рисуем крупой
Равномерно распределите по подносу гречку или рис и покажите малышу, как на этом можно рисовать пальчиком. Пусть повторит за вами, азатем придумает и свой узор.

----Угадываем на ощупь
Положите в небольшой мешок пять-шесть игрушек. Предложите крохе опускать в него руку и на ощупь (подсматривать нельзя!) угадывать, кто ему попался.

----По шаблону
Вместе с ребёнком обводите по шаблону (возьмите треугольник, круг, квадрат) предметы. Когда малыш хорошо натренируется, выполняйте это задание на скорость.

По материалам журнала "Мама, это я!"

11 июн 2013 в 14:59|

Мне нравится 323

Источник: https:

Діалог про вихованість. Діалоги з української мови на тему «Прогулянка»

dmaned — Fri, 04 Jul 2014 02:15:48 GMT

загрузка...

- Привіт, Тарасе!
- І тобі привіт, Даниле!
- Куди це ти прямуєш?
- Як завжди ввечорі я гуляю з Діком. Бачиш, он він! Він мені паличку несе!
- І де ви з ним гуляєте?
- Спочатку ми прогулюємось на галявинці неподалік від школи, а потім прямуємо до парку. Коли є час, можемо піти до річки, там багато місця, щоб Дікові побігати.
- А я тебе, здається бачив з ним на шкільному стадіоні…
- Так, інколи пізно ввечері, коли на стадіоні нікого немає, я вожу туди Діка. Він стрибає через бар’єри! Але вранці на стадіон ходити з собакою не можна.
- Чому це?
- Там люди роблять свої ранкові пробіжки!
- Так ти вранці теж мусиш з ним гуляти?
- Так, звісно! Це ж породистий собака, він має двічі на день гуляти на свіжому повітрі. Особливо, коли надворі гарна погода.
- Так, я знаю, бо інакше тварина буде нудьгувати та захворіє. Я знаю про це, адже мій дідусь щодня гуляє зі своїм породистим котом!
- З котом?! Ну, Даниле, я не знав, що деяких породистих котів теж треба вигулювати! А яким чином він з ним гуляє?
- Бере на поводок! Тарасе, радий був з вами прогулятися, але мені тепер треба повертати наліво!
- Бувай, друже! Я б запросив вас з котом прогулятися з нами, але Дік не дуже добре вихований щодо котів!
- Жартуєш! Хай тобі щастить!

- Добривечір, Катю!
- І тобі добрий, Галю! Як ся маєш?
- Я повертаюся з чудової прогулянки!
- О, розкажи мені, будь ласка, де ти сьогодні гуляла?
- Сьогодні мої дядька та тітка узяли мене з собою на прогулянку до весняного лісу.
- Чудово! А як воно там, у лісі?
- Там так гарно, ти собі просто не уявляєш! Навкруги зелено, листячко на деревах таке свіже, молоде! Пташки цвірінькають! Навіть соловейка почули, він співав у кущах!
- А квіти, квіти там зараз є?
- Авжеж! У лісі зараз багато різних квітів: блакитні, жовтенькі, біленькі… Шкода, що я не знаю, як вони усі називаються.
- А що тобі сподобалося найбільше?
- Конвалії, звісно! Ці квітки я ні точно з чим не переплутаю! Вони такі ніжні…
- Я щиро заздрю тобі, подруго!
- А як ти провела день? Тим ходила кудись на прогулянку?
- Ходила, авжеж! По нашій вулиці. Туди-сюди, туди-сюди…
- Знаєш, Катю, якщо ми ще раз вирушимо до лісу, я обов’язково попрошу, щоб тобі теж дозволили піти з нами!
- Це було б чудово! Ой, я так вдячна тобі!
- Та нема за що!

- Ромцю, синку, а ти часом не хочеш погуляти на свіжому повітрі?
- Та ні, мамо, мені вдома добре…
- Ти знову сидиш за комп’ютером?
- Так, я проходжу новий рівень гри!
- Ромцю, так не можна. Ти вже три години сидиш та кліпаєш очима перед монітором. До того ж сутулишся! Ану, швидко випрями спину, розверни плечі!
- Ага, добре, мамо!
- Значить так, сину. Через десять хвилин ти завершуєш гру та йдеш гуляти надвір. Там зараз усі твої друзі, тільки тебе не вистачає.
- Ну, мамо, я не хочу… Що я там буду робити?
- Візьми з собою великого м’яча або ракетки та маленькій м’ячик для волейболу.
- Мамо, вибач, але чому ти мене весь час виганяєш на прогулянку? Я ніяк нікому не заважаю, коли граю в комп’ютерні ігри!
- Зрозумій, сину, не можна увесь вільний час сидіти нерухомо перед екраном! Це зле для очей, для спини. Зрештою, для здоров’я! До речі, до тебе десять хвилин тому приходили хлопці, кликали йти на вулицю!
- А чому я не чув, як вони приходили?
- Ромцю, ти ж нічого не чуєш у навушниках, окрім своєї гри. Особливо, коли в тебе там гармати стріляють та танки їздять.
- Мамо, а котрі хлопці до мене заходили?
- Костя та Сашко. Вони казали, що будуть запускати повітряного змія.
- Ой-ой, я спізнюся! Я біжу! Бувай, мамо!
- Добре, сину! Чекаю на тебе!

Источник: ycilka.net