Мета: навчити дітей ввічливо спілкуватися з ровесниками та дорослими; показати перевагу доброти, чуйності над байдужістю; розширити і закріпити вміння вживати слова ввічливості; домагатися доброзичливої атмосфери в класі; виховувати в учнів ввічливість, чемність, доброзичливість; формувати манери культурної поведінки, навички і звички «хорошого тону».
Обладнання: виставка книжок, вислови видатних людей, прислівя про ввічливість, дитячі малюнки, повітряні кульки з «чарівними» словами.
Хід уроку
Учитель. Любі діти! Гадаю, нікому з вас не подобається грубе, зневажливе, образливе ставлення до себе інших людей. Кинуте з самого ранку зневажливе слово може зіпсувати настрій на ввесь день. І навпаки, привітне слово чи побажання, що супроводжується посмішкою, може підняти настрій. Іноді ви навіть не помічаєте, що образили товариша, тому дуже важливо, щоб ви з малих літ набули навичок вихованості, ввічливості.
Сідайте, діти.
У гурті
Зустрілися ми знову.
Про вихованість нашу
Ми поведем розмову.
Як ви розумієте значення слова «ввічливість»?
Що означає бути ввічливим, чемним?
Ввічливість – шанобливість, привітність, доброзичливість, прагнення не завдавати неприємностей іншим, готовність прийти на допомогу.
Мова, якою ми з вами розмовляємо, красива, багата, пестлива, ніжна. Мелодійна, милозвучна. У ній є багато «чарівних» слів – слів ввічливості. Які ж це слова?
У правильній формі потрібно вживати слова «вибачте», «пробачте», а не «вибачаюсь», «пробачаюсь».
Чому на подяку ми відповідаємо: «Будь ласка»?
(Підкреслюємо готовність допомогти.)
Від цих слів стає приємно на душі. Тож, згадаймо вірш про вітання.
Учень. Доброго ранку! – мовлю за звичаєм.
Доброго ранку! – кожному зичу я,
Доброго дня вам! – людям бажаю,
Вечором добрим стрічних вітаю.
І посміхаються у відповідь люди,
Добрі слова ж бо для кожного любі.
Учитель. Як багато для нас важать щирі побажання. Від них тепліше на душі, на серці.
Учень. До всіх сердець, як до дверей,
Є ключики малі.
І кожен легко підбере,
Якщо йому не лінь.
Ти, друже, мусиш знати їх,
Запамятать не важко:
Маленькі ключики твої –
«Спасибі» і «будь ласка».
Учитель. З давніх-давен люди привчали вживати «чарівні» слова навіть малесеньких дітей. Щоб стати культурною, вихованою людиною, потрібно змалечку привчатись бути ввічливим, добросердечним.
Учень. Сію дитині
В серденько ласку.
Ніжне «Будь ласка»,
Вдячне «Спасибі»,
«Вибач» тремтливе-
Слово у серці,
Як зернятко в ниві.
«Доброго ранку!»,
«Світлої днини!»
Щедро даруй ти
Людям , дитино.
Мова барвиста,
Мова багата,
Рідна і тепла,
Як батьківська хата.
Учитель. Цей вірш написала для вас українська поетеса Тамара Коломієць. А зараз послухаймо вірш, який написала мама вашої однокласниці.
Учениця. Мене мама вчила
Чарівні слова.
- Говори їх, доню мила,
Де б ти не була,
- А які слова ті, мамо?
Я не знаю,ні!
Научи мене ти зрання
Знати їх як слід.
- Ось іде бабуся
І спита тебе:
-Ой, скажи, дитино,
Де такий живе?
Ти скажи привітно
Слово чарівне:
- Будь ласка, бабусю,
Там ось він живе.
Є багато , доню,
Ще слів чарівних.
Не забудь казати
Там , де треба їх.
Це «простіть», «пробачте»,
«Дякую», «будь ласка».
Ці слова, як в казці
Паличка чарівна,
Змінять все навколо.
А у мене в серці зацвіте весна!
Учні. Чому люди починають свій день словами «Доброго ранку», «Доброго дня!»? Чому ці вирази називають словами ввічливості? Для чого їх вживають? Як їх потрібно говорити?
- Говорити ці слова потрібно посміхаючись, бо посмішка зігріває серця, покращує настрій. Це маленьке диво, яке ми повинні розділити з усіма. Ось послухайте ці віршовані рядки.
Доброго ранку! – травам росистим,
Доброго ранку – квітам барвистим,
Доброго ранку – сонечку ясному,
Людям усім і усьому прекрасному!
-Ввічливість – це насамперед мистецтво людського спілкування. Ввічлива людина завжди уважна до інших. Вона намагається не робити їм неприємностей, не ображати ні словом, ні ділом.
Учитель. Інколи діти поводяться грубо зі старшими, з батьками. Їм здається, що так вони виявляють свою незалежність. Але грубість, неввічливе ставлення до людей – це риси поганої вихованої людини. Де ж беруться теплі, веселі слова?
Учень. Добре слово настрій, дух підносить.
Забувати, друже мій, не варто,
Що для настрою і жарту досить
Просто теплого людського жарту.
Як народ веселе слово творить?
Ось по кризі йде дідок бровастий,
Зустрічає дядька і говорить:
-Де б його отут упасти?
Дядько теж боїться посковзнутись,
Але йти йому уже певніше.
Не минув нагоди усміхнутись:
-Та вже падайте, де вам зручніше.
І обидва розсміялись гучно:
Ковзанку пройшли благополучно.
Учитель. Послухайте ще інсценівку «Сусіди».
Автор. Всі , мабуть, добре знають, як вітаються сусіди в селі.
Іван. Доброго ранку, Миколо!
Микола. Доброго здоровя, Іване! Як спалося?
Іван. Дякую! Якби корови до череди не виганяти то й ще б подрімав.
Микола. Давай я віджену, а ти візьми кошик яблук назбираєш, нападало за ніч – землі не видно. Іване, а де це твоя господиня?
Іван. Щось не здужає…
Автор. Надвечір уже вся вулиця знатиме, що Іванова Явдоха захворіла. Зійдуться сусіди, і кожен щось візьме із собою: склянку свіжого молока, пару щойно знятих з кубла яєць, меду з липового цвіту, фруктового киселику, щоб вигнати з тіла застуду. Цілий вечір гомонітимуть сусіди, легше стане на душі у хворої, може, не стільки від тих ліків, як від щедрих побажань, людської уваги.
Учитель. Доброта, чуйність, взаємоповага, ввічливість між сусідами не тільки в селі, а й у місті властиві нашому українському народу.
Наші учні добре знають правила ввічливості. Зараз перевіримо, як вони вміють ними користуватися. Розвяжемо задачу на ввічливість.
Задача. Одного разу вулицею йшов дідусь. Він був дуже старий і від старості зігнувся. Ішов і дививсь собі під ноги. А назустріч дідусеві, розмахуючи руками, йшов хлопчик. Хлопчик ненароком штовхнув дідуся. Дідусь розсердився на хлопчика. Але хлопчик повернувся, підійшов до дідуся і сказав йому щось таке, від чого дідусь одразу подобрішав. Що сказав хлопчик дідусеві?
- Задачу на ввічливість ви розвязали правильно. Треба розв’язувати такі задачі не лише в класі, ау житті, поводитися культурно на вулиці, вдома, громадських місцях.
А зараз вікторина.
1.Назустріч чоловікові йде жінка. Хто має першим привітатися?(Першим вітається молодший зі старшим, хлопчик із дівчинкою)
2.У дверях школи ви зустрілися з однокласницею. Хто першим повинен привітатися?(з двох дітей одного віку першим вітається той, хто краще вихований)
3.Ушкільному коридорі розмовляють учителі. Серед них Сергій побачив свого класного керівника і , проходячи повз нього, ввічливо сказав: «Добрий день, Галино Іванівно!» Якої помилки він припустився?(Сергій вчинив неввічливо. Треба було сказати загальне «Добрий день»
4.Ви зустрічаєте цю людину часто, наприклад, біля магазину, повз який ідете до школи, але не знайомі з нею. Чи треба в таких випадках вітатися?(Вітати людей, з якими часто зустрічаєшся, навіть, якщо ти з ними не знайомий, обов’язково.
5.Люди вітають один одного за допомогою слів, жестів. Які ви знаєте жести?(Уклін, рукостискання)
6.Чому вітаються правою рукою?(Під час вітання заведено потискувати один одному руку. Сьогодні ця традиція вважається виявленням поваги. А приводом для цього звичаю було колись інше: миролюбність, засвідчування мирних намірів. Простягнута відкрита права рука мала підтвердити, що в ній немає зброї – каміння, ножа).
Підбиття підсумків вікторини.
Учитель. Те, що люди повинні ставитися один до одного ввічливо, з пошаною, знайшло відображення і в народній мудрості: в казках, легендах,прислів’ях, приказках. А хто з вас знає такі прислів’я та приказки?
Прислівя та приказки.
Ласкаве слово – що весняний день.
«Будь ласка» не кланяється, а «спасибі» спини не гне.
Ввічливе слово – цілюще повітря.
Поводся з людьми так, як би ти хотів, щоб поводилися з тобою.
Від теплого слова й лід розмерзає.
Шабля ранить голову, а слово - душу.
Удар забувається, слово памятається.
Дурний язик голові не приятель.
Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.
Ніщо не дається так дешево і ніщо не цінується так дорого, як ввічливість.
Учитель. На все життя запамятайте ці мудрі слова. Та не тільки народна мудрість вчить нас бути ввічливими, а й художні твори.
Зараз ми переглянемо інсценізацію твору В.Осєєвої «Чарівне слово».
Запитання після перегляду.
-Чому Павлик вискочив з-за столу і побіг на вулицю?
-Що він хотів зробити?
-Що допомогло хлопчику порозумітися з сестрою, бабусею і братом?
Частівки-усмішки.
«Добрий день» казати треба,
Знаєм добре ми це всі.
Одні кажуть раз за разом,
Інші ходять, мов німі.
У дівчаток гарні кіски,
Але надто вже малі.
А щоб більші виростали,
Ми їх тягнем до землі.
Ми хлоп’ят своїх навчаєм,
Щоб були солдатами,
А щоб краще пам’ятали,
Любим їх щипати ми.
Треба добре вчить уроки,
Щоб оцінку добру мать.
Ні – кручусь на всі боки.
Намагаючись списать.
Джентльмени ми всі справжні.
Коли треба чергувать.
Для дівчат звільняєм місце –
Їм не будем заважать.
А коли йдемо в їдальню
Чи вертаємось у клас –
Ви чомусь всі раптом дружно
Місць не звільните для нас.
Нас учителька навчає
Бути чемними дітьми,
Щоб ми виросли і стали
Всі хорошими людьми.
Вам усмішки ми співали,
Може, в них все негаразд.
Підкажіть ми станем кращі,
Все у нас піде на лад.
Учитель. Як приємно бачити усміхнене обличчя, чути ласкаві, звернені до тебе слова. І тоді твій настрій стає піднесеним, веселим. Так само і людям приємно почути від тебе лагідні, добрі слова. Усі ви їх знаєте. Пригадаємо їх якомога більше . Наповнимо цими словами нашу кімнату. Це можуть бути слова вітання вранці та ввечері, слова пошани, подяки тощо.
(Діти називають слова ввічливості).
А зараз ми відчинимо двері нашого класу та випустимо ці слова по всій школі, в інші класи. Нехай усі діти нашої школи знають, як багато добрих слів ви знаєте, хай усім від цього стане приємніше, веселіше.
Кожен учень бере повітряну кульку, на якій написано «чарівне» слово, заходить з нею в інший клас і говорить: «Дозвольте, будь ласка, поселити у вашому класі це чарівне слово. Використовуйте його в повсякденному житті».