Виховна година. «Ввічливі слова»

Мета: пригадати правила ввічливої поведінки та сло­ва ввічливості; визначити, яку людину вважають ввічливою і вихованою; відповісти на запитання, чи є ми ввічливими і вихованими людьми.

Обладнання: роздавальний матеріал («Тест на ввічливість»).

Хід заняття

Розповідь вчителя.

Індійська мудрість говорить, що ввічливість — найдорогоцінніший камінь. Що ж таке ввічливість?

Форми поведінки, в яких виявляється повага до люди­ни (дотримання добрих манер, доброзичливість, уважність, чемність), дістали назву ввічливості. Це найбільш доціль­ні й ефективні форми взаємних контактів, розв'язання за­вдань, що стоять перед людьми.

· Загальні вимоги ввічливості деталізуються в ряді конк­ретних правил:

· Вітатися при зустрічі, виявляти інтерес до самопо­чуття, здоров'я людини.

· Уміти своєчасно запропонувати допомогу людині, якої вона потребує,— поступитися місцем, пропус­тити вперед і т. д.

· Виявляти готовність зробити людині послугу на її прохання.

· Прагнути не турбувати людину своїми діями, не від­вертати її уваги, вибачатися за завдані клопоти, не­зручності, допущену помилку.

У свою чергу, кожне з цих правил також може бути деталізоване стосовно конкретних ситуацій і обставин. Наприклад, ввічливість у, розмові передбачає вимоги: не вдаватися до грубих слів і виразів, не обвинувачувати спів­розмовника на основі особистих домислів і неперевіреної інформації, не допускати образливих характеристик люди­ни і погроз на її адресу.

Ввічливість передбачає також відповідні традиції, мовні форми: побажання добра, вдячність, висловлення прохан­ня, звернення до людини і т. д.

Вимога ввічливості зобов'язує до звернення на «ви», яке підкреслює зрілість людини, її гідність. Звернення на «ти» допускається в спілкуванні з дітьми молодшого і середнього шкільного віку та з дуже близькими людьми — друзями, родичами, приятелями.

Існує багато звернень до різноманітних груп людей: панове, громадяни, друзі, хлопці, дівчата; до окремої осо­би — пан, пані, друже, юначе, дівчино, мамо, тату, синок, донька та ін.

Особливого значення ввічливість набуває там, де виника­ють складні умови взаємодії людей, а також при фактичній нерівності осіб у віці, громадському становищі, виконува­них функціях. У подібних випадках ввічливість покликана запобігти небезпечній спокусі «вищої» особи підкреслити свою «перевагу» і проявити неповагу до іншої. Про необ­хідність уникнути порушення вимог ввічливості повинен пам'ятати насамперед той, хто уособлює «вищу» особу: керівник колективу, учитель або вихователь, староста, лю­дина, фізично сильніша, ім'я якої стало популярним.

Дотримання перелічених правил благотворно впли­ває на контакти між людьми, застерігає їх від небажаних конфліктів, створює атмосферу взаємної поваги, чуйності. Засвоєння та дотримання правил поведінки позитивно поз­начається на моральній свідомості особи, розвитку її мо­ральної культури.

Бесіда.

Ми вибачаємося, коли турбуємо іншу людину, дякує­мо за послугу, висловлюємо співчуття тощо. Проте не слід надміру користуватися «ввічливими» словами. Наведіть приклади небажаного вживання таких слів. (При розмові у справах по телефону; в магазині, коли ми робимо покуп­ки, тощо.)

Ви зайняті вирішенням складного завдання на уроці, а однокласник починає вибачатися за взятий без дозволу олі­вець. Усе, ви загубили думку! А олівець можна було так само тихо повернути, як він був узятий. Ввічливість в даному ви­падку виявиться шкідливою? Обґрунтуйте свою відповідь.

Коли ввічливі слова втрачають цінність? (Коли вони є недоречними.)

Слово вчителя.

Отже, вихованість — це сукупність об'єктивних і суб'єк­тивних факторів, сформованих у процесі розвитку особис­тості, що зумовлені законами суспільного життя. Вихован­ня кожного з вас почалося з народження і триватиме весь час. При цьому ряд послідовних кількісних і якісних змін зумовлює індивідуальний розвиток кожного з вас.

Вправа «Мікрофон».

Чи містить вихованість таке поняття, як ввічливість? Яку людину ви б назвали вихованою?

Тест на ввічливість

Дайте відповіді на запитання, і кожний зможе визначи­ти, наскільки він вихована людина. (Опитування анонімне, і все написане залишається в учнів.)

1. Чи знаєте ви більше п'яти «ввічливих» слів?

2. Ви вживаєте їх щодня?

3. Вам часто за щось дякують?

4. Чи вживаєте ви слова ввічливості при спілкуванні з дру­зями?

5. Вам говорили, що ви ввічлива людина?

Якщо ви чесно відповідали на запитання, підрахуйте, яких відповідей більше: більше «так» — ви ввічлива люди­на; більше «ні» — вам потрібно над собою працювати.

Колективне обговорення за запитаннями.

1. Чи існує зв'язок між дотриманням норми поваги до лю­дини і моральною атмосферою даного колективу?

2. Чи згодні ви з такими висловлюваннями?

А. Поважати дорослу заслужену людину — будь ласка. Але чи варто поважати юнака або дівчину, які не тільки не внесли свого вкладу в громадське благо, але й як особи не сформувалися?

Б. Людину треба поважати з дитинства вже за те, що вона — людина, що від неї чекають суспільно ко­рисних дій, хай авансом. Виявляти повагу до особи з дитинства необхідно ще й тому, що це — певна форма самоповаги (адже ніхто не минає цієї вікової стадії); головне ж, що в такій повазі люди самі про­ходять ніби школу добрих взаємовідносин.

3. Чому хуліганство вважається проявом крайньої непова­ги до людини?

4. Жалість до людини моральна чи аморальна? Візьміть
участь в обміні думками щодо цих висловлювань:

А. Людину ніколи не можна жаліти. Хоч жалість вті­шає, але вона і розхолоджує її, демобілізує, прими­ряє з недоліками. Жаліти людину — значить не ві­рити в її сили, не поважати її.

Б. Жалість — загальнолюдська цінність. Вона говорить про увагу до людини, співчуття до її страждань. Вона — співпереживання. Хіба це погано? Жаліти іншу людину здатний лише той, хто може зрозуміти її страждання. Егоїст не здатний жаліти, він байду­жий до всіх. Людина, яка не вміє жаліти,— жорсто­ка. Людина ж, здатна жаліти, ніколи не стане мучи­телем інших.

В. Жалість — це важлива форма людинолюбства. До того, хто страждає, її виявляє кожна морально пов­ноцінна людина. Вона негативна лише в одному випадку: якщо людині, яка страждає, не пропону­ють нічого, крім жалості, що є єдиною реакцією на страждання.

5. Чи завжди слід чекати, щоб людина звернулася до вас по допомогу і тоді вже подавати її?

Заключне слово вчителя.

Звичайно, усі відомі нам «ввічливі» слова: прошу, дя­кую, вибачте, мені шкода, прикро, на жаль, будь ласка тощо — не більше, ніж елементарна ввічливість, але і не пусті слова. Тому нехай вони назавжди ввійдуть до вашої лексики, і звучать не тільки у школі, але й у ваших домів­ках, і завжди будуть доречними і вчасними.