Мета і зміст виховання зумовлені суспільно-економічними потребами. Займаючись такою складною сферою діяльності, як виховання, потрібно мати чітку програму.
Процес виховання має характер наступності й неперервності. Тому підростаючі покоління повинні використовувати духовні надбання попередніх поколінь, багатство загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей.
Визначаючи програму виховання, варто виділити її змістові компоненти:
• формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати;
• забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії рідного народу;
• формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;
• прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій усіх народів, що населяють Україну;
• виховання духовної культури особистості та створення умов для вільного вибору нею світоглядної позиції;
• утвердження принципів загальнолюдської моралі — правди, справедливості, патріотизму, доброти, працьовитості, інших доброчинностей;
• формування творчої, працелюбної особистості, виховання цивілізованого господаря;
• забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорона та зміцнення їх здоров'я;
• виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;
• формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;
• забезпечення високої художньо-естетичної освіченості й вихованості особистості;
• формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою;
• розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов їх реалізації;
• формування у дітей і молоді вміння міжособистісного спілкування та підготовка їх до життя в умовах ринкових відносин.
Для реалізації програми необхідно мати виховний ідеал, той духовний маяк, який освітлює шлях соціалізації кожної особистості впродовж життя. Виховним ідеалом нашої молоді має бути служіння Батьківщині й своєму народу на засадах загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей.
Принципи виховання — це вихідні положення, основи, засади, які становлять фундамент змісту, форм, методів і прийомів виховного процесу.
Процес виховання ґрунтується на таких принципах: народності, демократичності, природовідповідності, гуманізму, неперервності, індивідуалізації та диференціації, єдності виховання й життєдіяльності, етнізації, послідовності і систематичності, культуровідповідності.
Критерієм вихованості особистості є не тільки знання законів, правил і норм поведінки, а й, передусім, особливості конкретних дій відповідно до визначених правил і норм. Такі критерії не можуть бути універсальними, оскільки в кожному конкретному соціальному середовищі є свої норми і правила, а отже, свій рівень визначення вихованості людини. Треба також зважати на вік, рівень соціального досвіду тощо. Можна лише наближено визначити рівні вихованості: високий, середній, низький. Можна також вказати на окремі ознаки прояву в діяльності певних фізичних і соціально-психічних якостей, характерних для різного рівня вихованості (рис. 39).
Загальна структура процесу виховання включає в себе концепції, закономірності, мотиви, мету, принципи, зміст, джерела, методи і засоби. Вони добре проглядаються у нижченаведеній схемі (рис. 40).
Рис. 39. Якості особистості, що характеризують рівень її вихованості
Рис. 40. Загальна структура процесу виховання
Главная