|
Яку людину можна вважати ввiчливою?
Дуже приємно спiлкуватися з ввiчливими людьми. А кого ж можна
назвати ввiчливим? У першу чергу того, хто опанував основнi правила
культури поведiнки. Усiм вiдомо, що вiтатися, показуючи свою неприязнь,
дуже нечемно, а ще гiрше не вiдповiдати на вiтання. Вихована людина не
повинна передавати свiй поганий настрiй iншим. А вiдчуття тактовностi,
передбачення негативно ситуацi й запобiгання
виникненню — домiнуючi риси порядно людини. Недарма в народi
кажуть, що культурна людина, мов весняне сонце, не тiльки приносить
тепло, а й веселить душу. Вихована людина з повагою ставиться до
своє родини, до свого роду.
Неможливо бути любязним та ввiчливим на побаченнi й брутально поводити
себе вдома чи в школi. А освiченiсть — провiдна риса сучасно
людини.
Сподiваюся, що у найближчому майбутньому невихованих людей буде все
менше.
Демокрiт сказав: Ввiчливi люди бувають не стiльки вiд природи, скiльки
вiд тривалих вправ. Тобто, щоб стати вихованим, треба багато працювати
над собою.
Родина
Iдеал сiмейного щастя в укранськiй народнiй педагогiцi яскраво
висловив поет I. Котляревський: Де злагода в родинi, де мир та тишина,
щасливi там люди, блаженна сторона.
Тiльки в тiй родинi, де панують вiдвертiсть, прямота, щирiсть, може
сформуватися особистiсть, яка так необхiдна в перiод становлення
нашо незалежно держави,- iнтелектуал iз сердечною чуйнiстю.
Могутня духовна сила виховання закладена в тому, що дiти вчаться
дивитися на свiт очима батька, вчаться шанобливо ставитися до матерi,
жiнки, бабусi, людини. I як важливо, щоб саме голова сiм брав на
себе обовязок розвивати дитину в iнтелектуальному та фiзичному планi. А
матерi вiдведена роль охоронницi домашнього вогнища, духовних рис
людських взаємин. Саме вона власним прикладом прищеплює
дитинi турботливе ставлення до ближнього, взаємоповагу, найкращi
риси людського характеру: доброту, щирiсть, лагiднiсть.
Але необхiдно памятати, що виховання особистостi — це тривалий та
складний процес. Моральне багатство створюється
взаємовiдносинами, де тiсно переплетенi любов та добро з обовязком
та працею, суворою вiдповiдальнiстю за вчинки.
Якщо у хвилину, коли постане перед дитиною яскравий образ морально
краси, в очах загораються вогники радiсного хвилювання,
думки линуть у майбутнє , а серце бється прискорено, то
батьки можуть бути впевненi в тому, що дитина цiнує моральнi
цiнностi як сво особистi духовнi багатства, що не марно пройшли
роки виховання справжньо людини для суспiльства, а для сiм
— закладення основ щасливого майбутнього родини.
Ваше розумiння рiвноправностi, волi особистостi
Рiвноправнiсть, воля — цi слова стали такими звичними в часи
реформувань, що часто не замислюєшся над глибиною цих понять.
Переступивши порiг школи, вiдчуваєш певну самостiйнiсть у виборi
подальшого життєвого шляху, усвiдомлюєш рiвноправнiсть у
визначеннi кардинальних напрямiв розвитку крани. Це не високi
слова, а певне усвiдомлення своє значущостi у виборi
депутатiв, якi будуть вести за собою пятидесятимiльйонне населення
Украни. Адже вiд голосу кожного, активно його позицi
залежить доля нашо крани.
Цi права дала нам прийнята у 1996 роцi Конституцiя — основний
закон держави, який проголосив певнi свободи та обовязки кожного
громадянина.
В умовах розбудови незалежно держави новий тип людини
формується в процесi активно, послiдовно,
наполегливо боротьби за здiйснення корiнних перетворень у нашому
суспiльствi. Саме в цей момент непересiчного значення набуває
вольова сторона дiяльностi кожно людини.
Що ж таке воля? Висловлюючись образно, це iдейнiсть у дiяльностi. Вiд
того, якими мотивами ми керуємося у свой поведiнцi,
наскiльки цi мотиви вiддзеркалюють загальнi iнтереси, залежить сила
волi. Саме зараз виникає потреба спрямувати всi зусилля на
здобуття високо майстерностi у вибранiй справi, а метою вольових
порухiв у цьому напрямку повинно стати почуття благородного служiння
Укранi. Бо тiльки у творчiй працi кожна людина може стати
справжньою особистiстю з високими моральними якостями, майстром
своє справи — однiє з умов iдейних
переконань, що народжують енергiю для подолання труднощiв. Незвичайний
моральний скарб
Злом ми можемо назвати всi тi негативнi явища, якi трапляються в нашому
життi. Зло може бути скоєне людиною, а може бути зумовлене
стихiйним лихом.
Iнодi ми вiдчуваємо злiсть по вiдношенню до iншо людини, бо
дi не вiдповiдають нашим iнтересам. Iнодi ця злiсть
виливається у сварки або iншi негативнi дi. Вiд цього можуть
страждати обидвi сторони. Щоб запобiгти цьому, людина повинна якось
приборкувати сво негативнi емоцi, тобто намагатися позбутись
злостi.
Iнша рiч, коли ми вiдчули на собi прояв зла iншо людини. На мою
думку, це набагато болючiше, нiж вiдчути вплив стихiйного лиха. Головне
— памятати iстину: зло може спричинити тiльки зло. Сво
суперечки треба вирiшувати гуманними методами.
Якщо людина буде творити добро, то воно буде повертатися. I люди будуть
позитивно ставитися до життєрадiсно добротворчо особи.
Якщо хтось заподiяв тобi зло, потрiбно вiдповiсти добром, таким чином
перетворивши його на незвичайний моральний скарб. А це i є
призначенням людини.
Сила мистецтва
Видатний укранський педагог О. Сухомлинський порiвнював виховання
дитини, формування кращих рис характеру з мармуром, з якого
необхiдно створити скульптуру. I дуже важливо, який же iнструмент буде в
руках митця. На мiй погляд, виховати в майбутнiй людинi такi риси
характеру, як доброта, вмiння спiвпереживати, поряднiсть, вiрнiсть,
самовiдданiсть допоможуть кращi зразки мистецтва.
Якщо дитину змалечку знайомити з усною народною творчiстю, музичними
творами Чайковського, Ревуцького, Леонтовича, Римського-Корсакова,
Лисенка, Кабалевського, навчити милуватися полотнами живописцiв
Рєпiна, Бiлокур, Дерегуса, то можна з впевненiстю констатувати
наявнiсть потягу до виховного iдеалу нацi.
Опановуючи культурнi здобутки попереднiх поколiнь, молоде поколiння
продовжує й удосконалює х. А, як вiдомо, мiцна цiлiсть
поколiнь минулих, сучасних i майбутнiх визначає нацiю, що
сповiдує доброчиннiсть та безмежну вiдданiсть Батькiвщинi.
Сформувати вiдповiдний свiтогляд у сучасних умовах життя людства дуже
складно. Тому необхiдно оволодiвати знаннями iсторi фiлософi
та новими фiлософськими течiями. Але знання — це тiльки половина
шляху до вершин людського духу.
На мою думку, молодь повинна придiляти увагу подальшому руху культури до
вершин досконалостi.
I тiльки за цих умов кращi твори мистецтва будуть тим iнструментом, за
допомогою якого людина стане гармонiйно розвиненою. Наповнити душу
поряднiстю
Людина — найчутливiша iстота на Землi. думки,
почуття, стан душi й досi залишаються загадкою. Хтось з письменникiв
сказав такi слова: Усi ми до тих пiр люди, поки хочемо стати кращими.
Дiйсно, не знайдеться тако людини в свiтi, яка б не намагалася
стати кращою, забезпечити гiднi умови для свого iснування.
Кожен з нас повинен мати такi риси характеру, як людянiсть, поряднiсть.
Це елементарнi риси, що стають особистим моральним багатством людини.
Дати точне визначення позитивно чи негативно особистостi
неможливо, бо кожен є iндивiдуальнiстю, єдиним у свiтi.
Робити добро iншим — обовязок будь-яко людини. Бо,
здiйснюючи добрi вчинки, вона возвеличує себе у власних очах. Роби
добро, та не чекай винагороди, анi результатiв. Йди далi i знову чини
добро,- цим принципом повинен керуватися кожен з нас.
Вiдомий педагог В. Сухомлинський вiдзначав: Перевiряйте сво вчинки
свiдомiстю: чи не чините ви зла, незгод людям своми вчинками.
Робiть так, щоб людям, що вас оточують, було б краще.
Таким чином, кожне бажання, слово, дiю необхiдно зважувати, щоб
виступати добротворцем по вiдношенню до оточуючих.
Источник: lib.misto.kiev.ua
|
|
Главная