Вихованість вірш. Етика 4 клас Тема. Секрети вихованої людини. Лицарський турнір

Найбільше прикрощів завдають нам буденні невдачі, дрібні конфлік­ти, з яких виникають великі непорозуміння. Навіть рідні та друзі, буває, сваряться через дрібниці, і не тому, що від природи злі, недобрі, а тому, що в кожного свій стиль поведінки, не завжди прийнятний для інших. І легковажне ігнорування вимог цієї чемності, вихованості, яка дається так дешево, а цінується так дорого, і в основі якої знаходиться звичай­нісіньке ставлення до людей, призводить до непорозумінь між ними.

А ви знаєте, що основою життя людини, її успіху є дотримання норм і правил поведінки. Бути вихованим — це означає бути уважним до іншого, делікатним, тактовним, скромним, ввічливим, поступливим, не дріб’язковим.

Багато століть існує людство. У житті людей мільйони разів повто­рювалися повсякденні ситуації. Люди зустрічалися і розлучалися, знайо­милися, робили один одному послуги, просили щось або відмовляли, приносили подарунки, висловлювали співчуття, ходили в гості і прий­мали їх у себе тощо. Поступово люди знаходили і з покоління і поколін­ня передавали зручні, розумні способи дії в подібних ситуаціях. Так виникли правила поведінки. Але основне не змінювалося: повага й чуй­не ставлення до людей.

І от сьогодні на уроці ми узагальнимо здобуті знання, які ви отримали на попередніх уроках і проведемо лицарський турнір на тему «Секрети вихованої людини».

(В турнірі беруть участь дві команди: команда хлопчиків-лицарів і команда дівчаток-глядачів.)

Оголошується склад журі.

II. Основна частина. Проведення конкурсів

Конкурс 1. «Чи виховані ви?»

— Діти, уважно прослухайте запитання-тести і виберіть правильну відповідь, за яку отримаєте один бал.

1. Кожен із нас знає, що від того, як людина поводить себе із іншими

людьми, залежить:

а) ставлення до неї оточуючих;

б) її заробітна плата, бали успішності;

в) тривалість життя людини.

2. Візитна карточка людини підчас знайомства, розмови:

а) одяг;

б) культура поведінки;

в) розповідь про свої здобутки, досягнення.

3. Чи можна сміятися з широко відкритим ротом?

а) Можна;

б) такий сміх недоречний;

в) можна, але не бажано.

4. Ви розмовляєте — немає різниці, з ким (з мамою, учителем, товаришем).

Де потрібно тримати незайняті руки?

а) Смикати ними те, що потрапить під руку;

б) чухати потилицю або за вухами;

в) незайняті руки необхідно тримати на місці.

5. Як необхідно сидіти на стільці?

а) Злегка похитуючись;

б) сидіти на краю стільця;

в) вільно, не горблячись і не спираючись.

6. Ви збираєтеся до школи, йде дощ, потрібно брати парасольку. Але вже

після уроків дощ закінчився. Як ви будете нести парасольку, повертаю­чись додому?

а) Вертикально;

б) горизонтально;

в) розмахуючи на всі боки.

7. В якому одязі ви повинні ходити до школи?

а) В модному;

б) в зручному.

8. Ви ненароком когось під час перерви штовхнули. Як ви скажете?

а) Вибачте;

б) вибачаюсь.

9. На подвір’ї школи розмовляють двоє вчителів. Серед них ваша вчитель­ка. Проходячи повз них, ви скажете:

а) «Добрий день, Тетяно Іванівно!»;

б) «Добрий день!».

10. Що прикрашає людину?

а) Рішучість;

б) скромність;

в) сила волі.

Конкурс 2. «Поетичний»

— Ви знаєте, що перш, ніж молоду людину посвятять у лицарі, її потрібно було оволодіти сімома лицарськими якостями: їздою верхи, фехтуванням, полюванням, грою в шахи, складанням і виконанням віршів на честь дами серця, а також володіння списом. Тільки після успішного завершення випробувань йому присвоювали почесне звання. Сьогодні також для кожної команди лицарів за п’ять хвилин потрібно скласти дво- та чотирирядкові вірші з чарівним словом. Конкурс оцінюється у два бали.

Наприклад:

Зазеленіє старий пень,

Коли почує ... (добрий день).

Або:

Ніч приходить на поріг,

Хлопчик спати в ліжко ліг,

Не забувши всім у хаті «На добраніч» побажати!

— Поки наші лицарі пишуть вірші, дівчатка розв’язують проблемні ситуації і заробляють для своїх лицарів додаткові бали. За кожну пра­вильну відповідь додається один бал.

Ситуація 1

У квартирі пролунав дзвінок, і на порозі з’явились дві ваші подруги з подарунками. Одна подарувала коробку із цукерками. Іменинниця Оля

відразу їх сховала, щоб потім з’їсти самій або дотримати до кращих часів. Друга подарувала книгу, яку дівчинка вже читала. Зробивши незадоволену гримасу, Оля повела своїх подруг до столу.

Що необхідно було зробити не так? Чи потрібно розпаковувати по­дарунок у присутності того, хто подарував?

(Із усмішкою на обличчі потрібно було подякувати за подарунки, роз­пакувати їх.)

Ситуація 2

Два хлопчики зіштовхнулись у дверях і ніяк не можуть розійтися. Хто з них повинен звільнити дорогу, якщо одному 8 років, а іншому — 11 ро­ків? Хто перший повинен привітатися?

(Старший хлопчик повинен звільнити дорогу меншому, але менший по­винен привітатися першим.)

— Я думаю, що лицарі закінчили вже віршувати, то ж давайте їх послухаємо.

Конкурс 3. «Верхова їзда»

— Зараз проведемо конкурс, в якому хлопчики продемонструють свою силу, спритність, витривалість. Ваше завдання: пробігти з м’ячами, тримаючи їх між ногами, до дошки і зірвати пелюстку квітки. Два бали отримує та команда, яка перша виконає спортивне завдання і правильно розв’яже задачу, яка знаходиться в середині ромашки.

(На дошці прикріплені дві ромашки, в середині яких написані завдання.) (Див. додаток 1)

Конкурс 4. «Словничок вихованої людини»

— А тепер дівчатка допоможуть хлопцям. Ваше завдання: прострибати зі скакалкою до дошки і написати на ній слово ввічливості. За кожне чарівне слово команда отримує один бал і ще один — за швидкість ви­конання спортивного завдання.

Конкурс 5. «Шануй своїх батьків»

— Лицарі, скажіть, будь ласка, хто найголовніший у житті кожного

з нас? Чому?

— Ось послухайте ситуацію (вчитель зачитує уривок з оповідання Л. Толстого «Хто найкращий за усіх?»).

У натовпі на вулиці заблукала дитина. Бігає, кричить, шукає матір. Люди питають у дитини: «Яка ж твоя мамо, дитинко? А дитина крізь сльози відповіла: «Невже ви не знаєте? Моя мама та, що найкраща за всіх!»

— Чому так відповіла дитина? Як ви ставитися до своєї мами? Чим ви їй допомагаєте? Хто у вас ще дома є, крім мами? Як ви ставитися до тата, бабусі, дідуся, менших сестричок та братиків?

— Прослухайте оповідання і проаналізуйте вчинки героїв.

(Вчитель читає оповідання В. Осєєвої «Бабуся». Див. додаток 2.)

Конкурс 6. «Лицарі схрестили шпаги»

— На закінчення нашого турніру проведемо конкурс, в якому ви зробите висновок у вигляді правил, якою повинна бути вихована людина. За кожне правило — один бал.

(Потрібно з людьми бути ввічливими, чуйними, уважними, гостинни­ми...

Потрібно допомагати старшим.

Піклуватися про менших.

Не можна допускати образливий тон, недбалість, неуважність до рідних, близьких, знайомих, інших людей...

Перед тим, як вийти на вулицю, подивіться у дзеркало — чи все гаразд у вашому костюмі...

Якщо назустріч йде старший за тебе, або дівчинка, — дайте доро­гу...)

III. Заключна частина

Журі підраховує бали і оголошує результат.

— Дорогі діти! Наш турнір закінчився, але я думаю, що ніколи не зникнуть з нашої землі справжні друзі, мужні і шляхетні люди, здатні завжди прийти на допомогу, захистити слабших, люди сильні, сміливі і шляхетні — справжні лицарі!

Додаток 1

Завдання, які написані зі зворотного боку пелюстки.

Завдання 1

Ви прийшли в кіно і пробираєтесь на своє місце в ряду, заповненому людьми, які вже сидять. Як ви пройдете до свого місця? Продемонс­труйте.

(Проходячи, гравець повинен повернутись обличчям до глядачів, які вже сидять, намагаючись їх не зачепити, не наступити на ноги. Уболівальники можуть принести додатковий бал своїй команді, якщо здогадаються встати в цей момент.)

Завдання 2

Вам із подругою необхідно їхати в село. Як ви зайдете і вийдете з ав­тобуса? Продемонструйте.

(Коли дівчинка заходить в автобус, хлопчик пропускає її вперед, але виходить першим і зупиняється поруч. Якщо хлопчик здогадається подати руку — заробляє додатковий бал.)

Додаток 2

БАБУСЯ

Прийшов до Борки товариш. Товариш сказав:

— Здрастуйте, бабусю!

Борка весело підштовхнув його ліктем.

— Ходімо, ходімо! Можеш із нею не вітатися. Вона стара стару- шенція.

Бабуся обсмикнула кофту, поправила хустину і тихо поворушила губами:

— Образити — що вдарити, приголубити — треба слово шукати.

А в сусідній кімнаті товариш казав Борці:

— А з нашою бабусею завжди вітаються і свої, і чужі. Вона у нас головна.

— Як це — головна? — зацікавився Борка.

— Ну, старенька... всіх зростила. Її не можна кривдити. А чого ж ти зі своєю так? Гляди, батько прочухана дасть за це.

— Не дасть! — насупився Борка. — Він сам з нею не вітається.

— Та ми свою бабусю не кривдимо, — зашарився Борка. — Вона у нас... сита і здорова.

Прощаючись із товаришем, Борка затримав його біля дверей.

— Бабо, — нетерпляче гукнув він, — іди-но сюди!

— Іду, іду! — зашкутильгала з кухні старенька.

— Ось, — сказав товаришеві Борка, — попрощайся з моєю ба­бусею.

Після цієї розмови Борка часто ні з того, ні з сього запитував у бабусі:

— Кривдимо ми тебе?

А батькам сказав:

— Наша баба — краща за всіх, а живе гірше від усіх — ніхто про неї не піклується!

— Хто це тебе навчив батьків осуджувати? Гляди мені, малий ще!

І, розхвилювавшись, накидалися на бабусю:

— Це, мабуть, Ви, матусю, дитину підбурюєте? Якщо невдоволені нами, могли б й самі сказати.

Бабця, м’яко всміхаючись, хитала головою:

— Не я вчу, життя вчить. А вам би, дурненькі, радіти треба, для вас син зростає. Я своє віджила на світі, а ваша старість ще попереду. Що уб’єте, те не вернете.

(В. Осеева)